Пам'ятки Шевченкового

Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка в Шевченковому, колишній Керелівці, заснований у 1939 році до 125-річниці з дня народження Кобзаря. Створений на місці садиби родини Григорія та Катерини Шевченків, придбаної ними у 1816 році. В ній пройшли дитячі роки Тараса, її він неодноразово описував у своїх творах.

В 1914 році садибу викупили київські діячі культури, а в 1935 році розпочалося будівництво музею. Пізніше на подвір’ї відтворили в дійсних розмірах батьківську хату за малюнками Шевченка та встановили бронзову скульптуру 13-літнього Тараса. У садку збереглася могила його матері.

П'ять просторих залів музею розповідають про життя та творчість поета, художника та мислителя. Представлені його особисті речі, перші видання книг, документи, портрети та світлини. Можна побачити стіл і лаву з хати батьків поета, меблі з маєтку місцевого пана Енгельгардта, весільний рушник сестри Катерини, подарунки родичів.

З 1992 року літературно-меморіальний музей входить до складу історико-культурного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка", який об’єднав села дитинства Кобзаря.

Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" об'єднує три старовинних села, в яких минули дитячі роки майбутнього поета і художника – Моринці, де він народився, Шевченкове, де зростав і вчився, та Будище, де розпочав свою творчість. Загалом на території заповідника знаходиться 40 об’єктів та пам’яток культурної спадщини України.

Заповідник створений у 1992 році на базі Літературно-меморіального музею Тараса Шевченка у Шевченковому – колишній Керелівці. Саме тут була садиба батьків Тараса – Григорія та Катерини Шевченків, у якій пройшли його дитячі роки, та яку він неодноразово описував у своїх творах. Батьківський будинок відновлено за малюнками Шевченка, у садку збереглася могила матері, встановлено бронзову скульптуру 13-літнього Тараса. Значною історичною цінністю є збережений в оригіналі Будинок дяка, де малий Тарас навчався грамоти. 

У Моринцях до 175-річчя з дня народження поета створили Садибу-музей Тараса Шевченка. Моринський музейний комплекс включає дві відтворенці селянські хатини: хату Якима Бойка – діда Тараса по його матері, та сусідню хату Копія, у якій півтора року жила сім’я Шевченків. На садибі встановлено пам'ятник матері поета Катерині з маленьким хлопчиком на руках, а в центрі села – скульпура кобзаря з бандурою. Ще однією пам'яткою є Хата чумака, що збереглася з XIX століття і перетворена на етнографічний музей.

В селі Будище збереглася літня дача поміщика Павла Енгельгардта, якому в першій половині XIX століття належали навколишні землі. В цій садибі одне літо прослужив козачком (хлопчиком на побігеньках) юний Тарас Шевченко. В парку досі височіють три старезні дуби, в дуплі одного з котрих Тарас ховав свої малюнки. Також з шевченкових часів зберігся старовинний дерев'яний вітряк на в'їзді в село. А на роздоріжжі між Моринцями, Шевченковим і Будищем стоїть скульпута "Мені тринадцятий минало" – малий Тарас із ягням.

Єдиною будівлею на території села Шевченкове, що збереглася в оригіналі з тарасових часів, є хата дяка Рубана, в якого малий Тарас Шевченко два роки навчався грамоти. 

Хата-школа розташовувалася у тогочасному центрі села Керелівка, поруч із церквою, за 400 метрів на захід від садиби родини Шевченків. Вона була поділена сіньми на дві половини – житлову і навчальну. Всі діти вчилися разом за великим довгим столом двома групами.

1909 року Керелівська школа частково згоріла, проте залишилась та частина будинку, де вчились учні. До 1956 року вона залишалася житловою. В 1961 році над нею звели скляний павільйон для захисту від негоди. У 1998 році було виконано ряд реставраційно-відновлювальних робіт.

Зараз Хата дяка є одним із об'єктів Національного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка", про відвідування треба домовлятися в Літературно-меморіальному музеї Тараса Шевченка.