Пам'ятки Охтирського району

Музей історії села Боромля створений в 1980-х роках. Експозиція музею налічує понад 1 тисячу експонатів, що розповідають історію заснування та розвитку села.

Від початку повномасштабного росіського вторгненя в Україну, село Боромля понад один місяць перебувало в окупації. Працівникам музею вдалося встигнути врятувати всі найцінніші експонати. Приміщення музею було пошкоджено вибуховую хвилею, проте на момент декокупації населеного пункту, воно залишилося єдиною вцілілою в Боромлі адміністративною будівлею і музей почав виконувати функцію гуманітарного штабу.

Нині музей в Боромлі збирає експонати про сучасну російсько-українську війну. Хлібина з окупації, документи російських солдатів та уламки від снарядів – все це нові експонати музею. Мають в музеї й офіційні документи, які залишили після себе російські солдати – "путьові листи з печатками".

Музей лісу в Тростянці відкрито в 2019 році при Тростянецькому лісгоспі до 70-ї річниці утворення Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства.

В експозиції представлені зразки флори та фауни Сумщини, знаряддя для ведення лісового господарства, посадки лісу та заготівлі деревини. На території лісгоспу можна прогулятися мінідендропарком та придбати садженці.

Від музею починається екологічна стежка, довжиною у 4,3 кілометри, яка пролягає урочищем "Нескучне" і включає 10 зупинок, серед яких плантація горіха чорного, дуб віком до 500 років, Якубів Яр, "Грот Німф" тощо.

Під час російської військової агресія 2022 року і тимчасової окупації Тростянця будівля Музею лісу зазнала значних руйнувань. Експозиція відновлюється.

Охтирський міський краєзнавчий музей розміщується колишньому приватному особняку кінця ХIХ – початку ХХ століття, що розташований у центрі міста Охтирка.

Музей заснований в 1920 році. Працює три постійно діючих експозиції: "Фауна рідного краю", "Історія Охтирщини", "Охтирка в окупаційний період" та виставкова зала.

Найцікавіші експонати музею: особисті речі письменника-земляка Івана Багряного, предмети старовини, фотографії, книги на історичну тематику, іменний покажчик "Харківські Губернські депутатські збори 1786-1919 років", книги про визволення України від фашистських загарбників, театральні костюми.

Співробітники музею проводять екскурсії містом Охтирка та околицями.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році будівля Охтирського краєзнавчого музею постраждала від вибуху, зараз вона потребує реставрації. Частина експозиції була пошкоджена. Але найцінніші експонати вдалося врятувати.

Охтирський Свято-Троїцький монастир заснований у 1654 році в мальовничому місці на вершині Монастирської гори на лісистому березі Ворскли.

Першим будівничим монастиря був ігумен Іоаннікій, який прибув до Охтирки зі своєю братією з розореного поляками Лебединського монастиря за Дніпром.

За переказами, перший дерев'яний храм було освячено у XVII сторіччі на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, і монастир спочатку називався Благовіщенським. Пізніше коштом охтирського полковника Федора Осипова замість дерев'яної було побудовано однойменна кам'яна трапезна церква.

З 1720 року за указом Петра I настоятелем Охтирського монастиря став духовник царя Тимофій Надаржинський. Помер він у 1729 році й був похований у побудованому ним Троїцькому соборі. Його син Йосип Надаржинський власним коштом збудував кам'яну церкву Преображення Господнього з братньою трапезною та дзвіницею, а в 1741 році – лікарню з храмом Петра та Павла. Головною святинею монастиря була чудотворна Охтирська ікона Божої Матері "Всіх скорботних Радості".

У 1917 році Охтирський монастир було закрито, у ньому розмістили притулок для дітей-сиріт, потім військову частину. У роки Другої світової війни будівлі монастиря дуже постраждали.

Відродження Охтирського Свято-Троїцького монастиря розпочалося в 2002 році.

Пам'ятник композитору Петрові Чайковському встановлений у центральному парку Тростянця.

Композитор провів у Тростянці три літні місяці 1864 року на запрошення свого друга та однокашника Олексія Голіцина. Тут Чайковський написав свій перший симфонічний твір – увертюру до драми "Гроза".

Монумент роботи скульптора Миколи Суходолова вважається єдиним в Україні пам'ятником Чайковському, де композитора зображено на повний зріст.

Мистецька резиденція Art Kuzemyn (Арт Куземин) заснована в селі Куземин на Сумщині 2021 року харківським центром сучасного мистецтва "ЄрміловЦентр". Основна локація розташована в центрі села, навпроти автостанції.

На території арт-резиденції в Куземині представлено роботи багатьох сучасних українських художників і скульпторів. Привертають увагу інсталяції "Дитинство Ікара" (Олег Калашник), "Яблучний спас" (Анна Іванова), "Сходинник" (Тетяна Зоркіна), "Перевтілення" (Оксана Солоп), "Господарі" (Маргарита Журунова) та інші. 2024 року мистецький простір поповнився скульптурами проєкту "Непереможне сонце" Олексія Яловеги.

На базі резиденції Art Kuzemyn проводяться різноформатні мистецькі заходи, виставки та пленери.

Оригінальний за архітектурою храм Архістратига Михаїла з куполами-кульками на тонких "шиях" побудований на околиці Охтирки в 1884 році як військова церква.

Рельєфна кладка з червоної цегли з декоративними елементами візантійської та руської архітектури XVII століття віддалено нагадує образ військових церков початку XX століття, що зустрічаються на Правобережній Україні.

Особливістю декору інтер'єру Михайлівської церкви є протягнутий під люнетами пояс глибоких напівциркульних ніш із творами станкового живопису. Олійним тематичним розписом покрита конха. Оздоблення інтер'єру було виконане пізніше.

Церква Архістратига Михаїла в Охтирці вирізняється оригінальністю об'ємно-просторового рішення, чіткістю силуету.

Церкву Різдва Христового, що входить до ансамблю Свято-Покровського собору в Охтирці, називають "Графською церквою", оскільки побудована вона коштом графині Анни Чернишової.

За легендою, її мати, баронеса  фон Ведель (Вейдель), дорогою до Петербурга смертельно захворіла в Охтирці. Перед смертю в Покровському храмі їй було явлення Божої Матері, яка наказала роздати статки жебракам, а двох її малолітніх доньок обіцяла взяти під свою опіку. Незабаром після смерті баронеси її доньки-сироти опинилися при дворі і вдало вийшли заміж, і з того часу робили великі пожертвування для Покровського храму. Зокрема, профінансували будівництво Христоріздвяної церкви.

Храм оригінальний за своїм об'ємно-просторовим та декоративним рішенням, і більше схожий на палацову споруду, ніж на культову. Дійсно, у бічних приміщеннях були передбачені житлові кімнати, в яких побожна графиня нерідко жила місяцями, проводячи час у молитвах.

Велична церква святого Георгія Побідоносця в Охтирці також відома як Юріївська церква.

ЇЇ історія починається з 1660 року, коли в Охтирці було збудовано перший Георгіївський храм. Згодом її неодноразово реконструювали зусиллями гусарського полку Дениса Давидова, але в 1860 році замість застарілого храму було вирішено збудувати новий. Будівництво тривало 45 років. Храм освятили лише в 1905 році, і діяв він недовго. У 1920 році його закрили та частково пограбували більшовики, довгий час приміщення використовувалося під склад.

В 1993 році храм передали громаді Православної церкви України.

В травні 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, Георгіївська церква зазнала значних руйнувань від російського ракетного удару. Ушкоджені верхні, наддверні та арочні вікна, а також конструкції стіни.