Пам'ятки Полтавського району

Білицький краєзнавчий музей заснований у 1972 році як народний музей історії та художньо-ужиткового мистецтва селища Білики. У 2021 року до його складу була включена частина експозиції колишнього літературно-меморіального музею угорського письменника і більшовика Мате Залки.

Музей розташовується у колишньому будинку священика, збудованого 1905 року в центрі селища Білики. У 1921 році в цьому будинку короткий час мешкав отаман Нестор Махно. За радянської влади у будинку розташовувалася сільська рада.

В історичній частині експозиції представлені археологічні матеріали, знайдені на території селища та околиць, етнографічна колекція виробів ужиткового мистецтва, матеріали про історію села та його видатних мешканців. Експонуються зібрання картин та скульптур місцевих художників, макети пам'ятників, встановлених у селищі.

Співробітники Білицького краєзнавчого музею проводять оглядові екскурсії валами козацьких фортець Біликів та Сокілки, а також на руїни маєтку Жевахових, де в радянські часи функціонував санаторій.

Більський краєзнавчий музей розташований у сільському будинку культури.

Основна експозиція присвячена скіфському періоду в історії краю на основі археологічних матеріалів Більського городища – найбільшого у Східній Європі городища скіфської епохи.

Також у музеї можна отримати інформацію про розвиток краю за часів козацтва. Під нинішньою назвою село було засноване у XV столітті князем Більським. Згодом воно розрослося і стало сотненим містечком, яке входило до рангового володіння Богдана Хмельницького.

В музеї є дані про кількість та склад сільського населення в різні часи, розповідається про ремесла, якими займалися жителі Більська.

Дуже багата експозиція відділу Другої Світової війни.

Будинок купця Воздвиженського (Воздвиженка) у Зінькові до більшовицького перевороту 1917 року служив приміщенням дворянського зібрання.

Воздвиженський був сином бідного зіньківського міщанина, який торгував дьогтем. Завдяки своєму підприємницькому таланту він став відомим промисловцем: збудував цегельний завод, олійниці, млин. Згодом став споруджувати багатоповерхові будинки у Зінькові.

Оригінальна будівля в стилі раннього романтичного модерну з елементами неоготики побудована в 1897 році. Зараз це гуртожиток.

Екопарк "Ковалівка" під Полтавою – це один із найбільших контактних зоопарків в Україні. На площі 120 гектарів тут утримують понад 5000 тварин 530 видів, за якими можна спостерігати, а деяких – ще й погодувати та погладити.

В екопарку представлено багато видів хижаків, зокрема тигри, рисі, пантери, червоні вовки, сервали, каракали, оцелот та інші. У вольєрах живуть лемури, мавпи, сім'я тапірів, древесні дикобрази, ігуани, черепахи. Серед копитних у контактній частині зоопарку найбільшою увагою відвідувачів користуються лами та альпаки. Погодувати спеціальним кормом, придбаним та території парку, також можна єнотів.

Гордістю екопарку "Ковалівка" є резиденція птахів, площа якої становить близько 900 квадратним метрів. Тут можна побачити фламінго, какаду, краксів та багато інших пернатих.

По території екопарку курсує паровозик. Є затишні альтанки, де можна пообідати.

Музей малобудищанського гончарства "Етносело Гончарія" функціонує з 2021 року на правах окремого структурного підрозділу Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні.

Він знаходиться на території колись одного з найбільших гончарних осередків опішненського гончарного району – у селі Малі Будища, розташованому на північній околиці Опішні.

В одній з двох будівель представлені місцеві гончарні вироби, ескізи гончарських мальовок, епістолярна спадщина, фотодокументи, фото, вироби з дерева тощо.

У другій – відтворено інтер’єр житла гончаря кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Один із перших музеїв Полтави створений у 1909 році на полі Полтавської битви поруч із Братською могилою російських воїнів до 200-річчя перемоги російської армії над шведами.

Колекція музею налічує понад вісім тисяч експонатів: твори мистецтва, зброю, нагороди, прапори, обмундирування та спорядження російської та шведської армій, особисті речі Петра I та його сподвижників. Встановлено озвучену діораму Полтавського бою.

Поруч – пам'ятник Петру I, Сампсоніївська (Самсонівська) церква (1895 рік) та братська могила російських воїнів, хрест на могилі шведських солдатів та пам'ятник загиблим шведам від росіян.

Відновлено два редути (польові укріплення російської армії), один з яких знаходиться з протилежного боку від траси, а інший - неподалік будівлі музею "Поле Полтавської битви".

Комунальний заклад "Карлівський історико-краєзнавчий музей" заснований у 1967 році, з 2001 року розміщується в історичному будинку в центрі міста Карлівка, навпроти центральної площі.

Фонди музею налічують 6 тисяч експонатів. Експозиція в 14 залах розповідає про природу та історію Карлівщини від далекого минулого до сучасності.

Представлена постійна виставка робіт заслуженого майстра народної творчості, засновника студії образотворчого мистецтва Карлівської гімназії Ігоря Ніколаєвського.

Картинна галерея імені Марії Башкирцевої є художнім відділом історико-краєзнавчого музею Диканьки.

Галерея розташовується в приміщенні колишньої земської школи, збудованої в 1904 році.

Фондова колекція картинної галереї налічує більше 1000 творів. Переважно  це  роботи  самодіяльних  місцевих  художників,  професіоналів  другої   половини  ХХ століття та сучасних митців, чий творчий шлях пов’язаний з цим краєм.  

Найбільший інтерес відвідувачів викликає меморіальна кімната художниці та письменниці Марії Башкирцевої, де представлені в натуральну величину копії її полотен.

Також експонується зібрання творів мистецтв, пов'язаних із творчістю письменника Миколи Гоголя. Зокрема, представлено вишитий гладдю портрет Гоголя роботи решетилівських майстрів.

Екопарк у Кобеляках відкрився 2018 року як комунальне підприємство Кобеляцької міської ради. Розташований на зеленій території біля лісу на березі річки Ворскла на східній околиці міста.

В основі екопарку – контактний зоопарк, в якому мешкають такі екзотичні тварини, як страуси, кенгуру, мавпи, дикобрази. Крім того, є більш звичайні в нас олені, лисиці, нутрії, родина кабанів, а також свійські поні, віслюки, вівці, кози тощо.

На території Кобеляцького екопарку облаштовані зони для відпочинку, де можна зручно влаштувати пікнік. Пропонується катання на поні, є кілька фотозон.

Кобеляцький музей літератури та мистецтва носить ім'я свого засновника, місцевого вчителя, краєзнавця, художника та письменника Олексія Кулика. Саме завдяки його активній діяльності музей відкрився у 1982 році (встановлено меморіальну дошку).

Музей розміщений в окремому будинку, побудованому в 1913 році. В ньому представлено близько 2000 експонатів.

Експозиція розповідає про видатних творчих особистостей Кобеляччини: бандуристку Тамару Гриценко, поета Павла Усенка, письменників Павла Загребельного та Олеся Гончара, поетесу Людмилу Овдієнко, художників Дмитра Левицького та Анатолія Петрицького, багатьох інших представників творчої та наукової інтелігенції.

Особливе місце в експозиції відведене представникам грузинської громади Кобеляк та околиць міста.

Також у музеї можна дізнатися про походження назви міста, почути легенди про його заснування, ознайомитися з історичними фактами щодо розвитку Кобеляків.

Котелевський краєзнавчий музей тимчасово розміщується в будівлі будинку культури в центрі селища Котельва.

На час реекспозиції тут облаштовано кімнату етнографії.

В музейній експозиції представлені археологічні знахідки з Більського городища скіфських часів, що розташоване неподалік Котельви. Це не лише масова побутова продукція, насамперед посуд, а й художні твори античних та місцевих скіфських майстрів (золотий перстень, дзеркало, хрестоподібні бляхи тощо). Зокрема, в музеї представлені предмети з унікального "Блажківського скарбу" слов'янської доби.

Також експозиція розповідає про розвиток краю в часи козаччини.

Кунцівська гідроелектростанція на річці Ворскла побудована в 1953 році на околиці села Кунцеве.

У 2007 році проведено реконструкцію та відновлено постійну роботу. Потужність Кунцевської ГЕС становить 400 кіловат.

Гарне місце для відпочинку та риболовлі.

Полтавський літературно-меморіальний музей Володимира Короленка відкрито в будинку, в якому письменник із родиною прожив останні 18 років життя і де помер у 1921 році.

Творчість письменника тісно пов'язана з Україною, де він народився та провів дитинство, і куди повернувся під кінець життя. В Полтаві Короленко працював над великим автобіографічним твором "Історія мого сучасника", який мав узагальнити все, що він пережив, систематизувати його філософські погляди. Твір залишився незавершеним. Письменник помер, працюючи над четвертим томом. Він був похований на території парку Перемоги неподалік садиби.

Сама садиба відновлена ​​після війни. До комплексу входить будинок-музей (меморіальна частина), флігель (виставкова зала), сад. У реконструйованому кабінеті Короленка можна побачити його робочий стіл, письмові прилади, дерев'яну кушетку.

Літературно-меморіальний музей-садиба Олеся Гончара в селі Сухе облаштований у невеличкій селянській хаті, збудованій 1892 року дідом письменника Гаврилом Гончаром. Тут малий Олесь жив і виховувався з трьох років після смерті матері.

Експозиція у двох кімнатах сільського будинку розповідає про життя і творчість Олеся Гончара. Центральне місце посідає письмовий стіл, що відтворює робочий куточок письменника у його київській квартирі. Представлені особисті речі Гончара його рукописні занотовки, листи та книги, збережені його родичами. Різні етапи життя письменника ілюструють світлини з сімейного альбому.

Під час екскурсії відвідувачі мають змогу почути голос Олеся Гончара завдяки записам із фонотеки його родини.

Меморіальний музей-садиба гончаря Василя Омеляненка заснований 2025 року в опішнянському будинку, де він мешкав, працював та мріяв створити музей власних гончарних виробів. В недоторканому вигляді тут зберігаються всі його робочі інструменти й пристрої, предмети побуту, хатні речі.

Василь Омеляненко (1925-2021) народився і все життя прожив у Опішні. Він не був спадковим гончарем і не мав професійної освіти, але самотужки опанував техніку виготовлення глиняної іграшки й освоїв основні прийоми роботи за гончарним кругом. Від самодіяльного гончаря виріс до заслуженого майстра народної творчості України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Національної спілки художників України. Його твори стали візитівкою опішнянського гончарства й прославили українське народне мистецтво у світі.

В музеї-садибі Василя Омеляненка створено експозицію із застосуванням мультимедійних технологій, в якій представлено традиційний опішнянський глиняний зооморфний посуд та скульптури мистця. Наявний широкий масив писемних та аудіовізуальних керамологічних джерел про його життя та творчість: документи, публікації, світлини, відео тощо. Частиною експозиції стали особисті речі майстра.

Меморіальний музей-садиба гончаря Василя Омеляненка входить до складу Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні.