Пам'ятки Львівської області

Музей оперного співака Олександра Мишуги відкрито в селі Новий Витків, де він народився в 1853 році.

Визначний український тенор завоював світове визнання наприкінці XIX – початку XX століття, виступаючи на найкращих сценах багатьох європейських столиць: Парижа, Риму, Відня та інших.

Згідно із заповітом, у 1922 році він був похований у рідному селі.

Музей Мишуги відкрито в приміщенні Народного дому Нового Виткова. Експозиція розповідає про його життя та творчість, про стосунки з видатними сучасниками – Іваном Франком, Миколою Лисенком, Соломією Крушельницькою, Модестом Менцинським. Відвідувачі можуть прослухати магнітофонний запис Мишуги.

Музей видатного українського митця Осипа Куриласа, чия творча спадщина займає важливе місце в історії європейського модерного мистецтва, відкрився в 2016 році на батьківщині художника при Щирецькому ліцеї імені Героя України Богдана Ільківа.

Портрети провідників січового стрілецтва пензля Куриласа і його зображення батальних битв мають високу мистецьку і документальну історичну цінність, а ікони та ілюстрації дитячих книжок є яскравим прикладом просвітництва в дії.

Музей художника в Щирці створений завдяки ініціативі родини громадських діячів, краєзнавців та багаторічних дослідників творчості Осипа Куриласа Стефанії та Ігоря Деревацьких, а також їх доньки Богдани.

Осип Курилас народився в Щирці в 1870 році в багатодітній родині місцевого дяка та вчителя народної школи. Хист до малювання в Осипа виявився ще з дитинства. У 1886 році він вступив до Художньо-промислової школи, згодом прожовжив навчання у Краківській академії мистецтв, де, власне, і розпочав власну кар’єру художника.

З початком Першої світової війни Осип Курилас вступив до австрійської армії, а згодом перейшов до загону Українських січових стрільців. Під час військової служби художник створив низку картин, на яких оспівував подвиги січових стрільців. Він намалював близько двохсот портретів своїх побратимів та живописні картини.

Окрім того, Осип Курилас намалював багато ілюстрацій до журналів та книжок. Одними з найкращих вважають його ілюстрації до збірки новел "Кленові листки" Василя Стефаника, який був другом художника. Особливою у творчому доробку митця є створена ним у 1918 році картина "Тарас Шевченко. Дивлюсь аж світає...". В його сакральних роботах можна побачити українські етнічні орнаменти - відомими є його ікони "Богородиця" та "Ісус Христос" у вишиванках.

Музей Осипа Куриласа в Щирці є місцем проведенням персональних і тематичних виставок, пленерів та пізнавальних лекцій.

Меморіальний музей Патріарха Української Греко-Католицької Церкви Кардинала Йосипа Сліпого відкрито в 1997 році в головному корпусі Українського католицького університету.

Експозиція музею представлена на основі матеріалів з приватної збірки відомого популяризатора та пропагандиста ідей Патріарха, доктора медицини, Романа Смика зі США, а також сучасних філателістичних матеріалів голови Львівської Крайової Організації Українського Філателістичного Товариства Романа Бишкевича, документів та фотоматеріалів Інституту Історії Церкви. Це спеціальні конверти, поштові листівки та марки, медалі, жетони, святкові стрічкі, якими українська громада закордоном старалися відзначати кожну подію в житті Церкви та Патріарха після прибуття його до Риму.

Музей висвітлює життя Патріарха, популяризує ідеї закладені в Заповітах Йосипа Сліпого. Об’єднує три періоди життя Патріарха: львівський, на засланні в Сибіру та римський.

До колекції музею долучені два раритети: відлив великої печатки Патріарха Йосипа і медаль "За вірність Церкві і Папі", якою в 1998 році нагороджували священиків УГКЦ, котрі пережили часи гоніння. Особливе місце у музеї  займають фотографії Патріарха. В музеї є  особисті парамани (оберіг, який засвідчує особливу опіку Діви Марії), які  носив Патріарх, його светр, камилавка, омофор і мітра. Також в експозиції представлена мітра Патріарха, яку йому одягнули в день похорону. Після реставрації  її передали до музею.

Особливо цінним експонатом музею є омофор Патріарха. Це перший омофор, який він одягнув коли приїхав до Риму (на зустріч з папою Іваном ХХІІІ Патріарх пішов в позиченій сутані).

Історико-краєзнавчий музей, переважно присвячений подіям Першої світової війни, працює у приміщенні середньої школи села Гійче з 1990 року. В основу музейної експозиції лягли експонати, зібрані учнями, вчителями та місцевими жителями.

В експозиції представлені археологічні знахідки, давній одяг, знаряддя ремесел та предмети побут селян. Зокрема, можна побачити фрагмент скіфського коня та металевий наконечник стріли часів монголо-татарського панування.

Також у музеї можна дізнатись про події Першої Світової війни, коли на околиці села в урочищі Прибитка відбувся великий бій між військами Австро-Угорщини та російської імперії. Серед експонатів – вишитий рушник із написом "Героям слава". Також представлені документи, фотографії, зброя, що відображають трагічні події вересня 1914 року.

Музей підпільного штабу УПА генерала Романа Шухевича відкрито в 2007 році в селі Грімне, де в 1947 році знаходилася штаб-квартира головного командира Української повстанської армії.

В будинку місцевого священика протягом кількох днів була конспіративна квартира, де Шухевич перебував зі своїм найближчим оточенням. В живих із них залишилася лише зв'язкова Дарія Гусак, яка стала ініціатором створення музею.

В підвалі будинку священика виявили засипану землею криївку повстанців. Ентузіасти розчистили її та відновили інтер'єр.

В музеї представлено зброю тих часів та особисті речі підпільників. Можна оглянути зібрання документів, фотографій та надрукованих тут повстанських плакатів.

Музей природи в Івано-Франковому знаходиться на території адміністрації Природного заповідника "Розточчя" та демонструє флору та фауну цього регіону.

В музеї представлені колекції безхребетних та хребетних, рідкісних та занесених до Червоної книги видів рослин та тварин. Представлені стенди з породами та мінералами Розточчя, лишайниками та мохоподібними, плодами та насінням, патогенними грибами.

В банках з формаліном "плавають" рибки, гадюка та уж. В кутку кімнати – опудала диких тварин: благородний олень, борсук, дикий кабан. Колекція птахів налічує 45 видів. Цінною в музеї є колекція метеликів та жуків Розточчя ентомолога Філика, яка налічує понад 250 видів, 15 з яких занесено до Червоної книги.

На території музею природи Розточчя є конференц-зал, тенісний корт, майданчик для верхової їзди, місця для відпочинку. Продаються саджанці.

"Музей рідного села" створений у селі Синьків 18 липня 1999 року з нагоди 500-річчя першої письмової згадки про село. Музей розташований на першому поверсі Синьківського ліцею.

Експозиція музею налічує понад 1000 експонатів та представляє колекцію старовинних ікон, книг, грошей, українських рушників, одягу та реманенту. Велику зацікавленість викликають копії та оригінали документів, церковні метричні видання, а також макет села за картою 1844 року, яка є великою цінністю музею.

Експозиція музею складається з розділів: "З глибини віків", "Під пануванням Австро-Угорщини та Польщі", "Карта земель села Синьків (1844 рік)", "Церква Покрови Пресвятої Богородиці", "З історії розвитку школи", "Село у ХХ столітті".

Музей постійно поповнюється новими експонатами та матеріалами, серед яких найцікавішим є "Літопис школи" та альбом екскурсій.

Музей сакрального мистецтва Львівської архиєпархії імені Отця Антона Петрушевича Курії Львіської Архиєпархії Української греко-католицької церкви відкрито в 2008 році у відреставрованому храмі Святого Климентія Шептицького.

Представлено експозицію пам'яток іконописного мистецтва, зібраного ченцями-студитами після легалізації Української греко-католицької церкви.

Музей скла у Львові створений з ініціативи відомого українського художника-скляра, голови оргкомітету Міжнародних симпозіумів гутного скла у Львові, колишнього ректора Львівської національної академії мистецтв, професора Андрія Бокотея.

З 2006 року музей працює в підвальному приміщенні палацу Бандінеллі на площі Ринок. З тих пір колекція музею систематично поповнювалася творами, створеними в рамках Міжнародних симпозіумів гутного скла. Частина була передана до фондів Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові.

З найдавніших експонатів представлені скляний посуд та намистини, виготовлені в І–ІІ століть нашої ери на території римських колоній на півдні сучасної України, намистини і посуд з ХІ–ХІІ століть, а також браслети і фрагменти браслетів, знайдені під час археологічних розкопок.

Музей української політичної діячки та учасниці визвольної боротьби Ярослави Стецько відкрився 2009 року в приміщенні школи села Юшківці, де в молодості вчителювала Ганна Музика, більш відома як Слава Стецько. Ініціатором створення музею став краєзнавець Володимир Лагоцький.

У Юшківцях Ганна Музика опинилася у 1939 році, переховуючись від НКВС. Тут вона протягом двох років працювала завідувачкою початкової школи, поки не переїхала до Львова поступати до університету. Брала активну участь у діяльності ОУН. 1945 року організовувала евакуацію за кордон пораненого заступника провідника ОУН Ярослава Стецька, з яким згодом одружилася. На батьківщину повернулася після здобуття Україною незалежності, де очолила партію КУН та стала народною депутаткою.

В музеї представлені особисті речі Слави Стецько та її чоловіка Ярослава Стецька. Відтворено інтер'єр її київського кабінету: крісло, стіл, телефон, друкарська машинка, прапори та ікона. Серед особистих речей – вишиванка і пальто. В підвалі відтворено підпільну друкарню, яка працювала тут з 1944 року. Також представлено макет повстанської криївки.

Музей Степана Бандери в Дублянах розташовується в одному із приміщень Львівського національного аграрного університету, на другому поверсі головного корпусу. Заснований 1999 року з ініціативи ректора університету Володимира Снітинського.

В 1928-1933 роках, коли це була філія Львівської політехніки, тут навчався на рільничо-лісовому факультеті майбутній лідер ОУН Степан Бандера. Тут же його заарештували за політичну діяльність.

Музейна експозиція висвітлює тему національно-визвольних змагань українського народу у ХХ столітті, період навчання Степана Бандери, його участь в українському національному житті краю і високу політичну активність. Представлені світлини, літературні твори, кілька аркушів із особистої справи ідеолога українського націоналізму.

Також у головному корпусі функціонує Музей історії Львівського національного аграрного університету. Його експозиція розповідає про найважливіші етапи діяльності навчального закладу в Дублянах, а саме: Рільнича школа (1856–1878); Висока рільнича школа (1878–1901); Академія рільництва (1901–1919); у складі Львівської політехніки (1919–1947); Львівський сільськогосподарський інститут (1947–1996); Університет сьогодні.

Музей видатної української скульпторки Теодозії Бриж відкрився у 2000 році в майстерні, де вона працювала з 1954 року, після закінчення Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва.

Заслужена художниця України Теодозія Бриж протягом життя створила понад двісті скульптур, серед яких пам'ятники і монументи, надгробки і паркові скульптури.

В музейній експозиції представлено весь спектр її творчих пошуків: від історичних портретів до зображень сучасників, образів літературних героїв, символічних і метафоричних композицій, усього – понад сотню робіт. На окрему увагу заслуговує серія образів драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня".

Музей зберігає творчу атмосферу майстерні з дерев’яним столом і книгами на полицях, ескізами та світлинами.

Музей Теодозії Бриж є філією Львівської національної галереї мистецтв.

Музей ткацтва та килимарства відкрився в 2016 році в Глинянах, які наприкінці XIX століття стали одним із центрів розвитку ткацтва і килимарства Галичини, коли тут була заснована ткацька фабрика "Товариство ткацьке".

У міжвоєнні часи вона прославилася як фабрика Михайла Хамула, що випускала килими за ескізами видатних українських художників-модерністів. Після Другої світової війни вона стала фабрикою художніх виробів "Перемога". До закриття в середині 1990-х років фабрика випускала килими, обруси та покривала на ліжка.

З метою збереження глинянських традицій килимарства в Глинянах створили багатоціловий навчально-виробничий комплекс "Мозаїка", частиною котрого став Музей ткацтва та килимарства. В експозиції представлені килими за малюнками художників Василя Цьоня, Павла Ковжуна, Софії Стриєнської. Також експонується килим, який у 1947 році втікачі з Буковини виміняли за мішок пшениці, щоб врятуватись від голоду.

На базі музею проводяться майстер-класи з ткацтва та килимарства.

Музей ткацтва та килимарства у Глинянах є підрозділом Історико-краєзнавчого музею міста Вінники. Незабаром експозиція переїде у нове приміщення по вулиці Святого Миколая, 10.

Музей Українського католицького університету був заснований у 2013 році, коли відомий львівський колекціонер і меценат Іван Гречко подарував університету свою колекцію творів народного мистецтва.

Перлиною колекції є 65 покутських, гуцульських та буковинських ікон на склі ХІХ століття, що є найбільшою з відомих збірок цього виду мистецтва. Також представлені свічники-трійці, ручні різьблені хрести, дерев’яні скульптури, церковні книги ХVІІ – початку ХХ століття, документи з історії церкви.

У розділі народного одяго представлено елементи традиційного вбрання з Покуття, Гуцульщини, Буковини, Поділля. Серед них горбатки, крайки, перемітки, тайстри та інші автентичні речі.

Основна експозиція Музею УКУ розміщується на території Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ на вулиці Хуторівка. А в головному корпусі університету на вулиці Свєнціцького, 17 можна відвідати Музей-кімнату патріарха Йосипа Сліпого, де представлені, зокрема, деякі його особисті речі.

Музей-студія архітектора Івана Левинського у Львові відкрився 2025 року в одному з приміщень, де колись розташовувалася заснована ним фабрика керамічних виробів. Тут виготовляли декоративну кераміку, гіпсові оздоблення, були столярні майстерні. Зараз будівля належить проєктній компанії "А7 хаб", яка виступила ініціатором відкриття музею.

Тематичний музейний простір присвячений діяльності видатного українського архітектора, будівничого та промисловця кінця ХІХ – початку ХХ століття Івана Левинського. Його вважають винахідником унікального автентичного українського стилю в прикладному мистецтві та архітектурі.

У експозиції музею виставлено колекцію артефактів, знайдених на території фабрики, а також зразки виробів, які вона виробляла. Основним акцентом є пластичний портрет Івана Левинського, виготовлений відомим львівським скульптором Віктором Проданчуком.

В одному із залів виставлено галерею студентських проєктів кафедри дизайну архітектурного середовища Інституту архітектури та дизайну Львівської політехніки, в яких молоді архітектори експериментують з ідеями ревіталізації будівель фабрики та створення креативних просторів для роботи і навчання.