Пам'ятки Одеської області

Старообрядницька церква Казанської ікони Пресвятої Богородиці збудована у Приморському в 1903 році старовірами-липованами, які становлять основу населення села.

Церква однокупольна, з прибудованою високою дзвіницею. Багато декорована. В інтер'єрі – чудовий іконостас.

Старообрядницька церква Різдва Пресвятої Богородиці у Вилковому збудована в 1854-1857 роках.

За легендою, храм стоїть на місці першої дерев'яної церкви, яку звели у XVIII столітті старообрядці, що переселилися в ці краї, липовани. Дзвіниця висотою 32 метри була прибудована через 19 років після побудови основної будівлі.

У 1954 році церкву Різдва Пресвятої Богородиці було закрито радянською владою, в 1980 році частина будівлі згоріла. У 1990-х роках почалося відродження храму. З дзвіниці відкривається чудова панорама Вилкового, Дунаю та каналів.

Підземна церква Іоанна Сучавського споруджена в Білгороді-Дністровському над кам'яною криницею, де, за легендою, було вбито православного святого Іоанна Нового чи Сучавського.

В 1330 році православний купець Іоанн з турецького Трапезунда, який торгував в Аккермані, відмовився прийняти мусульманство, за що був закатований за наказом намісника Золотої Орди. На могилі Іоанна було збудовано каплицю, а мощі святого пізніше були перенесені до молдавської Сучави (зараз територія Румунії). З того часу його вважають небесним покровителем торговців.

Джерело на березі моря, яке, за переказами, часто відвідував Іоанн, було названо його ім'ям. Вода з джерела Святого Іоанна Сучавського вважається цілющою, за нею приїжджають з усіх околиць.

Аркадія - курортний район міста, одеська Рів'єра, центр нічного життя Одеси.

Знаменита своїми сучасними, добре обладнаними пляжами та великою кількістю ресторанів, нічних клубів та інших розважальних закладів, що працюють у курортний сезон цілодобово.

На парковій території Аркадії біля моря розташовані готелі, санаторії, будинки відпочинку, водолікарня, курортна поліклініка.

Палац генерал-губернатора Новоросійського краю Михайла Воронцова в Одесі збудовано в 1827 році в стилі ампір за проєктом та під керівництвом архітектора Франца Боффо.

Інтер'єри палацу, оформлені видатним скульптором і живописцем Карлом Скотті, являють собою найкращі зразки збережених інтер'єрів Одеси епохи ампіру. Князь Воронцов влаштовував тут шикарні бали.

В радянський час приміщення Воронцовського палацу займав Палац дітей та учнівської молоді.

Колонада бельведера на набережній вважається одним із символів Одеси. В 1994 році поряд встановлено фонтан "День і ніч" роботи Михайла Реви.

У травні 2022 року, під час російсько-української війни, Воронцовський палац був пошкоджений російським ракетним обстрілом.

Будівля збудована у стилі класицизму (архітектор Франц Боффо) для Одеської товарної біржі. Головний фасад прикрашений 12 колонами та скульптурами. Згодом тут розмістилася Міська дума (зараз Одеська міська рада).

На площі перед Міською Думою встановлено старовинну 250-пудову трофейну чавунну гармату з потопленого англійського парового фрегата "Тигр" на згадку про Кримську війну.

Пам'ятник Пушкіну, створений в 1888 роком коштом городян, встановлено на початку Приморського бульвару спиною до Думи (за легендою, так городяни висловили ставлення до міської влади, які виділили на пам'ятник ні копійки з бюджету).

Одеський порт - один із найбільших морських портів Східної Європи, був найбільшим у російській Імперії. Будівництво нового порту при захопленій російськими військами фортеці Хаджибей започаткувало місто. Повністю реконструйований в 1968 році.

Перед будинком морського вокзалу встановлено скульптуру Ернста Невідомого "Золоте дитя", на причалі - пам'ятник дружині моряка. Над морвокзалом височить вежа багатоповерхового готелю "Одеса" (2001 рік). Наприкінці причалу – церква Святого Миколая, новий яхт-клуб. На території - музей якорів просто неба.

Перший у країні музей контрабанди відкрив в Одесі підприємець та колишній військовослужбовець Олександр Отдєльнов.

Музей розташований у підвалі старовинного будинку на вулиці Європейській. В експозиції музею зібрано понад 150 предметів конфіскованої контрабанди та ілюстрацій способів їх незаконного ввезення.

Зокрема, можна побачити порцелянові сервізи з героїном усередині, кокаїнові схованки в різних предметах, нашпиговані цигарковими пачками автомобільні двері, макет підземного ходу, прокопаного під державним кордоном під Ужгородом.

Також відвідувачів знайомлять із тим, як контрабандисти використовували одеські катакомби.

УВАГА! Музей контрабанди припинив свою роботу в 2021 році.

Аркада та дві вежі Карантина, а також залишки Андріївського бастіону - все, що залишилося від оборонних споруд Одеської фортеці.

Земляну фортецю в Одесі заклав у 1793-1794 роках генерал Олександр Суворов після руйнування турецької фортеці Хаджибей. Поруч із нею в 1807 році було збудовано карантин із довгою стіною та двома вежами по її кінцях. Ще дві стіни спускалися вниз, до Карантинної гавані. Одеська фортеця проіснувала менше 20 років, була юридично ліквідована в 1811 році "як визнана нездатною до оборони" й передана Карантину.

Нині на місці суворовської фортеці у Центральному парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка розташовується стадіон "Чорноморець". Збереглася частина аркади Карантинної стіни, прилегла до неї Порохова вежа, що окремо стоїть Мертвецька вежа (у ній був морг), а також Андріївський бастіон Одеської фортеці, на якому згодом було встановлено Олександрівську колону (1891 рік).

З аркади відкривається мальовнича панорама морського порту.

Пам'ятник давньоримському поетові Публію Овідію Назону, на честь якого названо Овідіополь, знаходиться у мальовничому місці на березі Дністровського лиману.

Овідій відомий як автор "Метаморфоз" та "Науки кохання". Залишок життя він провів у засланні в північно-східних провінціях Римської імперії (найвірогідніше, на території сучасної румунської Констанци). У XVIII сторіччі вважалося, що місце заслання Овідія було на східному березі Дністровського лиману, тому в 1795 році татарське поселення Хаджигер, що знаходилося тут, було перейменовано в Овідіополь.

Шахським палацом в Одесі називають неоготичну будівлю на крутому кручі на самому початку вулиці Гоголя, оскільки колись її справді орендував перський шах.

Побудований палац у 1851-1852 роках за проєктом архітектора Фелікса Ґонсьоровського для польського шляхтича Зенона Бжозовського, а останнім власником був граф Йосип Шенбек. Частина приміщень здавалася в оренду.

З 1909 по 1917 рік у палаці жив перський шах Моаммед Алі, який утік до Одеси від революції в Ірані. За легендою, з початком революції у росії він також виїхав із країни, цього разу кинувши свій гарем.

За радянських часів у "Шахському палаці" розташовувався Будинок народної творчості. Деякий час відреставровану будівлю займав головний офіс Морського транспортного банку. Наразі - офіс перевалочної компанії "Ексімнафтопродукт".

Авторський історико-краєзнавчий музей створено у Вилковому художником Олександром Шароновим у 2002 році. Музей розташований в центрі міста.

В основу експозиції лягли 54 художніх полотна митця, а також ікони, предмети побуту старообрядців та інших народів, що проживали на території Бессарабії (анти, готи, греки, скіфи, римляни, турки та інші).

В експозиції Вилковського краєзнавчого музею представлена зброя часів Задунайської Січі, російсько-турецьких воєн, а також Другої Світової війни.

Музей сучасного мистецтва Одеси створено в 2008 році бізнесменом, інтелектуалом та меценатом Вадимом Мороховським. Протягом свого існування музей кілька разів міняв локацію, поки у 20025 році не відкрився в нинішньому приміщенні – у двоповерховому особняку біля католицького костелу Успіння Пресвятої Діви Марії. 

В основу експозиції Одеського музею сучасного мистецтва покладено унікальну колекцію творів "другої хвилі одеського авангарду" Михайла Кнобеля, яка була суттєво розширена за час існування закладу. Особливий інтерес становлять твори нонконформістського мистецтва 1960-х – 1970-х років та "Нової південної хвилі" кінця XX століття.

Музей сучасного мистецтва Одеси має виставковий простір та галерею, в яких проводяться виставки сучасного мистецтва, конференції та різні артпроєкти. На першому поверсі розмістилося невеличке кафе та крамниця. Також для відвідувачів передбачене підземне сховище.

Виноградники площею 76 гектарів заклала у центрі Української Бессарабії поблизу села Струмок фермерська родина Валерія та Світлани Петрових.

Сімейна виноробня органічних вин V.Petrov спеціалізується на виробництві натуральних вин у відповідності до міжнародного сертифікату Organic Standard Ltd. Під час вирощування винограду вони використовують виключно спеціальні біопрепарати, які занесені до органічного реєстру. До готової продукції не додають сіркові ангідриди та стабілізатори.

Виноробня виробляє білі та червоні ординарні вина, а також три види граппи: silver (очищена сріблом), red (настояна на виноградній кісточці), gold (витримана в дубовій бочці). Дегустації, під час яких гостям розповідають про історію походження кожного вина, проводяться безпосередньо серед виноградників. Пішохідні екскурсії виноградниками з розповіддю про історію місцевості та про створення сімейної виноробні включені у вартість дегустацій.

На відвідувачів очікують неймовірні краєвиди виноградників і озеро з лебедями. На території локації є скіфський курган античних часів, на вершині якого можна усамітнитися в альтанці. Також є оглядовий майданчик з видом на найближчі села та старообрядницьку церкву. Можна замовити прогулянку виноградниками на екскурсійному візку або орендувати велосипед і вирушити на виноградники на самостійний пікнік.

Сімейна виноробня органічних вин V.Petrov є учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії".

Виноградарсько-виноробне господарство "Винхол Оксамитне" засновано в 1998 році на місці, де 120 років тому розташовувалося шато графа Давидова. Має 550 гектарів власних виноградників у долині озера Ялпуг. Виробляє вина під власними брендами Villa Tinta (сухі ординарні вина з місцевих та європейських сортів винограду), Tintarella (ігристі вина за технологією Шарма) та Tinta (напівсолодкі купажні вина).
    
Підприємство оснащене сучасним обладнанням для всіх етапів виробництва - починаючи з італійських дробарок і французьких пневматичних пресів Vaslin Bucher для ретельного й ніжного пресування винограду та закінчуючи італійської лінією розливу тихих та ігристих вин. З технологічним процесом переробки винограду, виробництва та розливу вина можна познайомитися під час екскурсії та дегустації.

Екскурсійна програма починається з дегустації ігристого на даху заводу з краєвидом на виноградники та озеро Ялпуг на відстані 1-4 кілометри від виноробні. В сезон переробки винограду також можна спостерігати за збором врожаю. Далі екскурсія триває в цехах: переробки винограду, розливу та шампанізації. Після екскурсії підприємством гостей запрошують до дегустаційної зали у підвалах виноробні.

"Винхол Оксамитне" є учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії". З 2018 року "Винхол Оксамитне" разом з виноробами долини озера Ялпуг бере участь у створенні одних з перших в Україні географічних зазначень PDO Yalpuh для вин з сортів Одеський Чорний та Сухолиманський та однойменного PGI для вина з європейських сортів винограду.