Пам'ятки Рівненського району

Рівненський обласний краєзнавчий музей розташований в будівлі колишньої чоловічої гімназії, збудованої в Рівному в стилі класицизму в 1839 році з ініціативи князя Фредеріка Любомирського.

Тут викладав український історик Микола Костомаров, навчався письменник-гуманіст Володимир Короленко. В роки Другої світової війни будівля служила рейхскомісаріатом України, поряд розміщувався бункер генерала Еріка Коха (зберігся).

З 1975 року приміщення займає обласний краєзнавчий музей, організований у Рівному в 1906 році. Музейний фонд налічує понад 300 тисяч експонатів, серед яких є археологічні знахідки, етнографічна виставка, нумізматична колекція, предмети козацької доби, ікони. У сквері музею розташована експозиція військової техніки.

Садиба поміщиків Ленкевичів-Валевських у Гощі є видатною пам’яткою палацового модерну в резиденціальній архітектурі Волині ХІХ століття, втіленням модерністичної естетики у волинське садово-паркове будівництво. Палац є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Гощанський маєток з парком в англійському стилі та одноповерховим дерев'яним будинком заклав наприкінці XVIII століття Станіслав Костка Ленкевич із роду Ленкевичів-Іпохорських, яким Гоща належала з початку XVIII століття. У 1852 році садиба перейшла у власність Октавії Ленкевич, яка вийшла заміж за графа Міхала Валевського. Приблизно у цей період був збудований нинішній палац у стилі швейцарського шале – альпійського будиночка з фахверковими фасадами, мансардним поверхом, декоративною вежею та балконом над ґанком у стилі модерн. Останніми власниками були російські поміщики Ісакови.

За радянських часів палац сильно видозмінили, надбудувавши другий поверх, добудувавши друге крило замість декоративної вежі і частково обклавши фасади керамічною плиткою, проте головний фасад залишився близьким до первісного. Тривалий час будівля використовувалася як районна бібліотека.

2017 року садиба Ленкевичів-Валевських перейшла на баланс Гощанської селищної ради, розпочалися реставраційні роботи. Зараз тут розгортається експозиція Гощанський історико-етнографічного музею "Погорина". 

Гощанський парк площею 7 гекатрів є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Серед його зелених насаджень можна знайти реліктове дерево гінкго, яке також називають "динозавровим деревом". Також ростуть болотний дуб з кроною пірамідальної форми, червонолистий клен Шведлера, сосна Веймутова з дрібною шовковистою хвоєю та довгими вузькими шишками, софора японська, що нагадує білу акацію, але не має колючок.

Дерев'яна Свято-Успенська церква - найстаріша будівля в Рівному. Храм у Тютківському передмісті збудовано в 1756 році коштом парафіян. Церква однокупольна, іконостас виконано в 1784 році.

За легендою, в Успенській церкві молився лідер гайдамацького руху Іван Гонта перед битвою з польською шляхтою.

Збереглася дзвіниця та "ланцюг моральних засад", до якого у XVIII столітті приковували безбожних парафіян для публічного спокутування гріхів.

Ландшафтний заказник "Соколині гори", що входить до складу Надслучанського регіонального ландшафтного парку, прозваний "Надслучанською Швейцарією" за характерний красивий рельєф.

Заказник охоплює круті береги річки Случ від Губкова до Більчаків із центром у селі Маринин. На цій ділянці річка протікає між крутими, порослими лісом скелястими берегами висотою до 25 метрів, які складені гранітами та гнейсами палеопротерозойського віку. На площі 510 гектарів тут зростають 77 видів рідкісних рослин, у тому числі із Червоного списку Європи та Червоної книги України.

Заповідник "Соколині гори" є найпопулярнішим місцем наметового відпочинку.

Музейно-розважальний комплекс "Таємничі підземелля Рівного" відкрився 2021 року в Рівненському парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка. У XIX-XX століттях тут розташовувалася садиба князя Фредеріка Любомирського "На гірці".

Палац Любомирського був зруйнований за часів Другої світової війни, у повоєнні роки його залишки були знесені під час впорядкування парку, але під фонтаном "Богатир" збереглися елементи підвальної частини споруди. Вони стали основою для інтерактивної музейної експозиції "Таємничі підземелля Рівного". Його проєкт розробив видатний український художник-монументаліст Анатолій Гайдамака.

Експозиційний комплекс складається з верхнього оглядового майданчика та підземної частини. Згори для огляду через скляні кола доступні фрагменти археологічних розкопок на території садиби з підсвіченою експозицією зразків зброї, знайдених під час досліджень.

У підземній частині можна побачити розчищені коридори та кімнати з експозицією про історію міста Рівного, палацового комплексу "На гірці" та родини князів Любомирських.

Відвідувачам пропонуються класичні екскурсії, віртуальні тури з використанням мультимедійних технологій, а також інтерактивна гра у квест-кімнаті.

"Тунелем кохання" в Клевані називають перголу (природну огорожу з дерев або кущів), яка незвичайним чином виросла над коліями залізничної гілки довжиною 4 кілометри, що веде від станції "Клевань" до одного з місцевих деревообробних підприємств у селі Оржів. Свого часу навколо залізниці припинили підрізати дерева, і густі крони утворили імпровізований грот над коліями, якими іноді повільно курсують маневрові потяги.

Дивовижний рослинний тунель, що грає кольорами у різні пори року, тепер вважається одним із найромантичніших місць в Україні та однією з туристичних візитівок Волині. Завдяки безлічі вдалих фото він перетворився на місце масового туристичного паломництва, що приваблює тисячі туристів з України та з-за кордону. Тунель у Клевані періодично з’являється у списках найдивовижніших залізниць на планеті. Він фігурує у багатьох рекламних роликах та навіть у повнометражному кінофільмі японського режисера Акійоші Імазакі "Клевань – тунель кохання". Також ця зелена алея служить фотолокацією місцевим молодятам – відвідування "Тунелю кохання" вважається гарною прикметою. 

З часом навколо "Тунелю кохання" розвинулася повноцінна туристична інфраструктура з великою пропозицією різноманітних додаткових послуг. Тут є облаштований майданчик для урочистих заходів, сувенірні крамнички, кафе-бістро, автомобільний паркінг, громадська вбиральня. Функціонує готельно-ресторанний комплекс, де є міні-музей із залізничним реманентом та місцевим бурштином, а також ресторан з фірмовою стравою "Тунель кохання". 

Церква святих Косми та Даміана у Новому Корці стоїть на прибережній скелі над річкою Корчик прямо навпроти Корецького замку.

Дерев'яна Космодаміанівська церква побудована в 1896-1897 роках на місці храму XVIII сторіччя.

Дерев'яна церква Святої Мучениці Параскеви П'ятниці збудована у Новому Корці в 1911-1914 роках.

Архітектурні форми храму нагадують споруди Свято-Троїцького монастиря.

Найкращий вид на П'ятницьку церкву відкривається із валів Корецького монастиря.

Заповідник "Базальтові стовпи" - геологічний заказник у центрі Рівненської області, унікальний "архітектурний" витвір природи.

Щільні ряди колон-багатогранників вражають монументальністю та геометричною досконалістю.

Базальтові стовпи - це магматична порода, розбита тріщинами на характерні базальту стовпчасті окремо. У розрізі стовпи мають форму чотиригранників або багатогранників, що робить цей матеріал зручним для будівництва бруківок. Товщина стовпів досягає 1,2 метри, висота – до 30 метрів.

Великі поклади базальту були виявлені біля села Берестовець у XVIII столітті. Промисловий видобуток ведеться у відкритий спосіб. Деякі кар'єри затоплені, і в поєднанні зі спокійною гладдю води базальтові стіни виглядають особливо гарно.

Ще більш вражаючий кар'єр із базальтовими стовпами знаходиться в урочищі Янова Долина біля села Базальтове за 15 кілометрів від Берестовця. Серед затопленого водою кар'єру тут утворився невеликий острівець, який називають "Островом кохання".

Дорогу від Берестівця до Базальтового розбито, рекомендується об'їзд через Костопіль.

З 1972 року заказник "Базальтові стовпи" має статус пам'ятки природи місцевого значення, що використовується як зона відпочинку.

Заповідник "Базальтові стовпи" - геологічний заказник у центрі Рівненської області, унікальний "архітектурний" витвір природи. Щільні ряди колон-багатогранників вражають монументальністю та геометричною досконалістю.

Базальтові стовпи - це магматична порода, розбита тріщинами на характерні базальту стовпчасті окремості. У розрізі стовпи мають форму чотиригранників або багатогранників, що робить цей матеріал зручним для будівництва бруківок. Товщина стовпів досягає 1,2 метри, висота - до 30 метрів.

Розробка великих покладів базальту в урочищі Янова Долина біля нинішнього села Базальтове ведеться із XVIII сторіччя відкритим способом. Один з кар'єрів повністю затоплений, посеред нього утворився невеликий острівець, який називають "Островом кохання". У поєднанні зі спокійною гладдю води базальтові стіни виглядають особливо гарно.

З 1972 року заказник "Базальтові стовпи" має статус пам'ятки природи місцевого значення, що використовується як зона відпочинку.

Ще один затоплений кар'єр розташований у селі Берестовець за 15 кілометрів від Базальтового. Дорогу від Базальтового до Берестівця розбито, рекомендується об'їзд через Костопіль.

Благовіщенський костел у стилі раннього бароко заснований у Клевані Юрієм Чарторийським, служив усипальницею князів Чарторийських.

У радянський період храм було закрито, будівля сильно занепала.

Наразі Благовіщенський костел повернуто католицькій громаді, триває реставрація.

Збудована в Острозі в XVI сторіччі оборонна Велика синагога свого часу була одним із найбільших у Європі центрів єврейської культури, при ній діяла вища школа рабинів.

Зазнала руйнування під час Визвольної війни.

Після Другої світової війни єврейська громада міста так і не була відновлена, будівлю синагоги збиралися використовувалося як склад.

До 2016 року перебувала в аварійному стані, поступово руйнувалася. В 2016 році коштом меценатів почалося відновлення синагоги.

Романтичні руїни Губківського замку прикрашають мальовничий скелястий берег річки Случ.

Замок збудований у XV сторіччі. Вперше згадується в 1505 році, коли його було зруйновано татарами. У XVI столітті князі Семашки відновили Губківський замок, перетворивши його на одне з найпотужніших укріплень Волині. Фортифікаційна система складалася з чотирьох кутових веж, об'єднаних стінами з бійницями, в'їзних воріт та підйомного мосту. На замковому дворі знаходилися житлові та господарські споруди.

У 1596 році, під час повстання Северина Наливайка, Губківський замок був захоплений козаками під командуванням Григорія Лободи (встановлений пам'ятний знак), проте невдовзі відновлений поляками.

Фатальними для твердині стали два епізоди Північної війни, коли укріплення зруйнували спочатку російські (1704 рік), а потім шведські війська (1708 рік). З того часу Губківський замок не відновлювався.

Збереглися невеликі ділянки напівзруйнованих стін однієї вежі та колишнього палацу, замковий колодязь. Доступ вільний.

Відоме на всю Волинь урочище Святого Миколая з джерелами-близнюками у кам'яному гроті (печері) відоме з часів князів Острозьких.

На околиці села Гільча Перша б'ють із-під землі чисті джерела живої холодної води. Вважалося, що ці ключі не прості, а "громові", вибиті божими блискавицями і, отже, цілющі. Тому протягом століть джерело Святого Миколая приваблює безліч людей.

Грот та басейн споруджені у XVIII століті. Поетеса Олена Пчілка (мати Лесі Українки), яка була в Гільчі з дітьми, описала "стежку Божу" святого потоку в невеликій поемі "Гульча".

Корецький історичний музей відкрито у приміщенні колишнього палацу Горчинських (XVIII століття) до 850-річчя першої літописної згадки про місто.

Експозиція музею розміщена у п'яти залах: історії міста Корець, Другої Світової війни, етнографії та двох виставкових. Понад 6 тисяч експонатів відображають історію, культуру та побут краю.

Перед входом до Корецького історичного музею встановлено пам'ятник Тарасу Шевченку, за легендою, перероблений із пам'ятника Леніну.