Пам'ятки Рівненського району

Здолбунівський краєзнавчий музей відкрився у 2014 році в історичній будівлі поліцейського відділку з камерами попереднього ув'язнення, що була зведена у 1903 році. Протягом сторічної історії у цьому приміщенні розташовувалися місцеві правоохоронні органи – від жандармського відділення МВС царської росії у 1914 році до районного відділу МВС України в Рівненській області у 1998-2008 роках.

Експозиція музею розповідає про первісну історію краю, період царського та польського правління, події Першої та Другої світових воєн, український руху опору, а також про героїв Майдану та російсько-української війни. Серед експонатів – набір хірургічних інструментів з повстанської криївки-шпиталю, яка була знайдена в урочищі Гурби.

В музеї є власна церква. А у підвалах будівлі, де розташовувалися камери попереднього ув'язнення, відкрито експозицію "Колишня в’язниця", яка присвячена трагічним подіям російського терору та репресій на Здолбунівщині у першій половині ХХ століття.

Земляні вали замку князя Богуша Корецького, зведеного в XVI сторіччі, розташовані на Княжій горі в Маринині.

Дерев'яні споруди замку не збереглися, на колишньому замковому обійсті тепер городи.

Із замчища відкривається неповторна панорама долини Случа з кам'янистими порогами, скелястими каньйонами, крутими урвищами та морем зелені.

Руїни Корецького замку з виразною надбрамною баштою червоної цеглини є візитівкою міста.

Перше дерев'яне укріплення спорудив у XV сторіччі над річкою Корчик князь Острозький. Пізніше замок перейшов у володіння волинського воєводи Богдана Корецького, який зміцнив його кам'яними стінами з баштами та бастіонами, обведеними земляним валом та ровом, що наповнювався водою з річки.

В XVIII сторіччі фортечні споруди стали основою для будівництва палацового комплексу князів Чарторийских. В 1832 році палац згорів і з того часу не відновлювався.

Збереглися трирівнева надбрамна вежа Корецького замку, прилеглі до неї руїни зовнішніх стін палацових споруд, а також трипилонний чотириарковий міст (реконструйований останніми роками).

Костел Святого Антонія - найстаріший храм міста Корець. Заснований князем Каролем Корецьким в 1533 році (за іншими даними - в 1633 році), названий на честь святого Антонія Падуанського.

В 1706 році на місці дерев'яного храму було збудовано новий кам'яний костел у стилі бароко. В ході реконструкції 1916 року було прибудовано додатковий неф.

За радянської влади в костелі розміщувався склад хімікатів.

В 1990 році храм повернуто католицькій громаді Корця, освячено в 1904 році як костел Святого Антонія.

Збереглися фрагменти настінних розписів, проведено реставрацію.

Колишній парафіяльний костел Святого Антонія в неоготичному стилі з гарним годинником на фасаді побудований у Рівному за проєктом Константія Войцеховського коштом Романа Сангушка на місці раннього храму.

Освячений у 1900 році. Спочатку будинок був увінчаний двома шпилями, прикрашений фресками та вітражами.

З радянських часів костел Святого Антонія використовується як Будинок камерної та органної музики Рівненської обласної філармонії.

Римо-католицький костел Успіння Пресвятої Діви Марії виник в Острозі в результаті розбудови православної церкви, заснованої ще в XV столітті князем Федором Острозьким.

У 1442 році церкву було перетворено на костел монастиря домініканців. У ті часи це був основний католицький храм в Острозі, який мав велику парафію. У XVIII та XIX століттях костел неодноразово перебудовували та прикрашали пишними барочними вівтарями.

У 1897 році, після великої пожежі, коштом Романа Сангушка костел знову було перебудовано, цього разу у класицистичному стилі зі зведенням бані.

Після депортації поляків радянською владою костел Успіння Діви Марії спорожнів та закрився, служби відновили нещодавно.

Культурно-археологічний комплекс "Пересопниця" - трирівневий конструктивістський будинок, що нагадує храм.

Тут розміщений Музей Першокниги, присвячений історії створення Пересопницького Євангелія, а також конференц-зал та кімнати для археологів.

В експозиції, зокрема, представлено 9-кілограмову факсимільну копію Пересопницького Євангелія та макет давньоруського городища Пересопниця.

Неподалік розташований музейний комплекс просто неба "Княжий град": реконструкція житлової садиби та фортифікаційної споруди XII-XIII століть, коли Пересопниця була столицею удільного князівства.

В селі працює постійно діюча археологічна експедиція, долучитися до якої зможуть студенти та навіть туристи. Знайдені раритети поповнять експозицію Музею Першокниги.

Музей "Пересопницького Євангелія" частково адаптовано для людей з інвалідністю: парковка, мнемосхема, пандус.

Літературний музей Уласа Самчука у Рівному відкрито в 2007 році у 102-річницю від дня народження письменника, який народився на Рівненщині.

Більшу частину свого життя письменник прожив у еміграції, завжди залишаючись  літописцем свого часу і народу. Самчука називали українським Гомером ХХ століття.

Музей Уласа Самчука є відділом Рівненського обласного краєзнавчого музею.

Експозиція музею висвітлює головні творчі здобутки Уласа Самчука й зосереджує увагу на впливі особистості письменника на весь український літературний процес ХХ століття. Увазі відвідувачів представлені перші видання трилогії "Волинь", інші твори письменника, листи, фотографії, його особисті речі.

Крім того, музей фокусує увагу на рівненському періоді життя і діяльності письменника (1941-1943 роках), зримо відтворивши побут помешкання Самчука в ті роки (речі з колишньої рівненської квартири, в якій він мешкав) та зберігши основні здобутки письменника в цьому періоді.

Експозиція музею розповідає про життєвий та творчий шлях письменника, показує ту когорту літературних діячів українського слова, з якими Уласа Самчука звела доля.

Музей бурштину відкрито в Рівному на базі рівненської бурштинової фабрики - державного підприємства "Бурштин України".

Музей розміщений в приміщенні Рівненського будинку вчених – двоповерховому особняку початку ХХ століття в стилі модерн.

Серед експонатів музею – шматки бурштину віком до 40 мільйонів років, знайдені у різний час на території Рівненщини, а також виготовлені з нього ювелірні вироби та твори мистецтва. Зокрема, експонується найдавніший бурштиновий виріб в Україні – диск-амулет віком приблизно 2,5 тисячі років.

Окрасою музею вважаються камені, в яких закристалізовані давні комахи. Представлений шматок дикого бурштину вагою близько 2 кілограмів.

Експонати розповідають не лише про історію видобутку бурштину в краї, а й про єдине в Україні підприємство, яке займається його переробкою.

У цьому ж будинку розміщується музей Уласа Самчука.

Луцька вежа в Острозі була ключовим оборонним елементом нижнього міста, виконуючи також функцію в'їзної брами з боку Луцька. Це одна з двох веж зовнішніх міських укріплень, що збереглися.

В даний час приміщення Луцької вежі пристосоване для експозиції музею книги та друкарства (в 1580 році Іван Федоров створив в Острозі друкарню, в якій було видано першу "Читанку" та першу повну слов'янську Острозьку Біблію). Також в музеї книги та друкарства відбуваються тимчасові виставки.

Острозька слов'яно-греко-латинська академія – перший в Україні та Східній Європі вищий навчальний заклад.

Заснована в 1576 році князем Василем-Костянтином Острозьким та княжною Гальшкою Острозькою (в парку Шевченка поруч із замком, де спочатку знаходилася академія, встановлено пам'ятний знак). Першодрукар Іван Федоров відкрив при ній у 1580 році друкарню, де було видано перший "Буквар" та знамениту "Острозьку Біблію".

Першим ректором академії був Герасим Смотрицький. Серед випускників - гетьман Петро Сагайдачний, брати Наливайки та інші.

В 1624 році, після заснування в Острозі єзуїтського колегіуму, фінансування академії припинилося, в 1636 році її було розформовано.

Острозька академія відроджена в 1994 році як державний університет. Нині займає приміщення колишнього монастиря капуцинів із Троїцьким костелом (1778 рік, архітектор Паоло Фонтана).

Одночасно із відродженням навчального закладу було створено Центр вивчення спадщини Острозької академії і розпочато збір матеріалів для створення експозиції, що стало початком створення музею історії Острозької академії. Наразі до музейного комплексу входить 6 експозиційних розділів. 

У відреставрованому університетському храмі розміщена іконописна колекція музею. В основі зібрання - зразки українського та європейського іконопису XVIII -ХІХ століть, також твори відомого сучасного живописця Юрія Нікітіна та випускників Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. Ікони, будучи експонатами музею академії, водночас, є частиною інтер’єру храму. 

Протягом 1998-1999 років було розчищено підземелля, що розташовуються під храмом і в період функціонування монастиря використовувались як крипти (місця поховань). Було відтворено інтер’єр крипт, приміщення музеєфіковано і підземелля стали частиною музейного комплексу.

В 2000 році у старомонастирському корпусі (колишній корпус келій XVIII століття) була сформована експозиція історії приміщень, в яких функціонує сучасна Острозька академія. Центральним експонатом цієї зали стала віднайдена та відреставрована монастирська криниця.

Протягом 2005-2014 років в музеї було сформовано експозицію стародруків та рідкісних книг. З 2014 року колекція розташована в захристі студентсько-викладацького храму. Тут представлені видання найбільших українських друкарень XVI-XVIII століть (Львівської, Київської, Почаївської), а також раритетні книги ХІХ – початку ХХ століття.

Художній фонд музею формується з 1997 року. Це, переважно, живописні роботи сучасних українських художників, а також скульптури, художній текстиль та скло. Більшість картин представлені в тематичних колекціях та експонуються у коридорах центрального корпусу Національного університету "Острозька академія".

З 2009 року розпочав роботу найбільш динамічний експозиційний підрозділ музею – підземна мистецька галерея, розташована в підвальних приміщеннях колишнього монастиря капуцинів XVIII сторіччя. 

Окремим експозиційним підрозділом музею є приватна етнографічна колекція та збірка рідкісних книг відомого українського вченого, академіка Миколи Жулинського.

Острозький замок на горі над річкою Вілія – ​​колишня резиденція могутніх князів Острозьких, які у XIV-XVII століттях володіли великими землями на Волині.

Укріплення на місці давньоруського городища почав зводити князь Данило - перший точно відомий князь з династії Острозьких. Його нащадки протягом двох століть розширювали та зміцнювали свою столицю, яка досялга розквіту на початку XVI століття за князя Костянтина Острозького.

Із замком пов'язана історія "чорної княгині" Гальшки Острозької, яка після смерті батька Іллі Острозького успадкувала всі його статки. За її руку спалахнули справжні магнатські війни, її двічі примушували до заміжжя насильно, проте її дядько Василь-Костянтин зумів зберегти володіння роду Острозьких. Згодом він прославився як просвітитель та захисник православ'я.

Найдавнішою спорудою Острозького замку є Сторожова вежа або "Вежа мурована" (XIV століття), в якій ще у 1916 році було розгорнуто експозицію краєзнавчого музею. Головним експонатом є знаменита Острозька Біблія, видана в 1681 році першодрукарем Іваном Федоровим. Експонується колекція унікальних волинських "усміхнених ікон". Представлено макет середньовічного Острога. Також збереглася Кругла (Нова) вежа (XVI століття) з ренесансною короною зубчиків, від підніжжя якої видно куполи монастиря в Межирічі.

На території Острозького замку розташований древній Богоявленський собор (1453 рік), чий силует був гербом міста. За католиків церква була частково зруйнована, одна стіна з бійницями включена до фортифікаційної системи замку. Наприкінці XIX століття собор був реконструйований у псевдовізантійському стилі за проєктом архітектора Базилевського, бані отримали характерну позолоту. У 1905 році споруджено Надбрамну дзвіницю. Храм чинний, належить УПЦ московського патріархату.

З 1981 року Острозький замок разом з ансамблем інших архітектурних пам’яток міста та його околиць входить до Державного історико-культурного заповідника Острога. Останніми роками тут впроваджується низка програм з підвищення доступності. Зокрема, заповідник реалізував проект “Інклюзивний музей в Острозькому замку”. Тепер слабозорим відвідувачам доступні тактильні вказівники та схеми, 3D-моделі деяких експонатів (зокрема, тактильний макет замку князів Острозьких), аудіогід із тифлокоментарем, путівник для незрячих, а також путівник з адаптованим текстом для людей з порушеннями слуху. Сайт заповідника адаптований для людей з інвалідністю.

Пам'ятник Уласу Самчуку встановлений у Рівному в 2005 році на честь 100-річчя від дня народження видатного українського письменника та громадського діяча часів національно-визвольної боротьби.

Монумент розташований перед будівлею драматичного театру. Автори пам'ятника Уласу Самчуку: Микола Пасічник, Віктор Ковальчук, Тетяна Мельничук, Володимир Шолудько.

"Піч Януша" називають єдину споруду, що збереглася від палацу Януша Острозького в Межиричі під Острогом.

Палац розташовувався поряд із Свято-Троїцьким монастирем-фортецею. Від нього залишилася лише величезна піч камінного типу з великими арочними прорізами, пірамідальним дахом та високим димарем із ренесансним декором. Вогонь розводили в центрі, бічні проходи холодної пори року могли закриватися.

Припускають, що біля печі Януша грілася палацова варта. Також її могли використовувати під час бенкетів для смаження великих туш тварин на рожнах.

"Тунелем кохання" в Клевані називають перголу (природну огорожу з дерев або кущів), яка незвичайним чином виросла над коліями залізничної гілки довжиною 4 кілометри, що веде від станції "Клевань" до одного з місцевих деревообробних підприємств у селі Оржів. Свого часу навколо залізниці припинили підрізати дерева, і густі крони утворили імпровізований грот над коліями, якими іноді повільно курсують маневрові потяги.

Дивовижний рослинний тунель, що грає кольорами у різні пори року, тепер вважається одним із найромантичніших місць в Україні та однією з туристичних візитівок Волині. Завдяки безлічі вдалих фото він перетворився на місце масового туристичного паломництва, що приваблює тисячі туристів з України та з-за кордону. Тунель у Клевані періодично з’являється у списках найдивовижніших залізниць на планеті. Він фігурує у багатьох рекламних роликах та навіть у повнометражному кінофільмі японського режисера Акійоші Імазакі "Клевань – тунель кохання". Також ця зелена алея служить фотолокацією місцевим молодятам – відвідування "Тунелю кохання" вважається гарною прикметою. 

З часом навколо "Тунелю кохання" розвинулася повноцінна туристична інфраструктура з великою пропозицією різноманітних додаткових послуг. Тут є облаштований майданчик для урочистих заходів, сувенірні крамнички, кафе-бістро, автомобільний паркінг, громадська вбиральня. Функціонує готельно-ресторанний комплекс, де є міні-музей із залізничним реманентом та місцевим бурштином, а також ресторан з фірмовою стравою "Тунель кохання".