Пам'ятки Черкаської області

Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці в Малій Севастьянівці розташована у східній частині села.

Побудована в кінці XIX століття за типовим єпархіальним проєктом на місці старого храму, заснованого в 1770 році.

Зараз Покровська церква частково обшита пластиковою вагонкою, внаслідок чого втратила автентичний вигляд.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Рижавці збудована в 1851-1854 роках коштом поміщика Серафима Косовського. Будівля храму, що стоїть трохи осторонь нинішнього центру села, непогано збереглася.

Своїми формами православна Покровська церква більше нагадує католицький костел. Поруч із храмом височить невелика, але досить витончена білокам'яна дзвіниця у стилі класицизму.

Храм Покрови Пресвятої Богородиці в Кочержинцях заснований в 1797 році.

Нинішня кам'яна Покровська церква збудована на початку XX століття. Масивну будівлю з одним куполом можна було б віднести до "цегляного стилю", оскільки декоративне оздоблення виконане тут за рахунок специфічної цегляної кладки, проте зовнішній декор традиційніший.

Найбільший масив підсніжника складчастого в Холодному Яру зростає на території ботанічного заказника "Білосніжного" за 1,5 кілометри на північний схід від Мотронинського монастиря. Ця поляна підсніжників особливо популярна серед туристів під час цвітіння первоцвітів протягом березня та на початку квітня.

Заказник площею 1,5 гектара охороняє локалітет острівної материкової популяції підсніжника складчастого, найближчим місцем зростання якого є Крим. Загалом на заповідних лісових галявинах Холодного Яру зростає найбільша в Україні рівнинна популяція підсніжників – близько 60 гектарів.

Щовесни у Холодному Яру проводиться акція "Первоцвіт". Для збереження популяції підсніжника відвідувачів просять дотримуватися правил поводження, щоби мінімізувати антропогенне навантаження на природоохоронній території. Зокрема, пройти до первоцвітів можна лише дозволеним маршрутом, сходити з якого заборонено. Також заборонено, заходити за обмежувальну стрічку та зривати квіти. Відвідувачів просять не смітити, а для пікніків користуватися спеціальними рекреаційними майданчиками.

Дерев'яна Преображенська церква збудована в Білозір'ї у 1710 році. У 1867 році була перебудована дзвіниця.

На даний момент церковний двір обнесений високим бетонним парканом.

Рибний ряд у Черкасах - один із старих павільйонів Черкаського ринку. Побудований у 1908-1909 pоках разом із м'ясним рядом. Два цегляні торгові павільйони були головною складовою комплексу центрального міського ринку в Черкасах.

У проєктуванні будівель брав участь знаменитий київський архітектор Владислав Городецький. Зберігся лише Рибний ряд - оригінальна будівля у стилі модерн. Нині це господарське приміщення Черкаського національного університету.

Джерело "Рожена криниця" розташоване на північно-західній околиці села Бучак (зручний заїзд із села Іванків).

Назва джерела пов'язана з ім'ям легендарної красуні Рожени. Згідно з місцевим переказом, Рожена пригощала водою з джерела київських князів Святослава, Ігоря та Володимира, які прямували з дружинами на битву з половцями.

На височині ближче до річки виявлено велике давньоруське поселення та могильник.

Склад цукрового заводу в Бужанці був побудований разом із самим заводом у 1851 році графинею Софією Потоцькій, донькою графа Костянтина Браницького, яка володіла селом у ХІХ столітті.

Тривалий час склад використовувався за призначенням. На даний момент у будівлі відсутній дах і він не має охоронного статусу. Нагадує руїни середньовічного замку чи в'язниці.

Руїни римо-католицького костелу розташовані в центральній частині Медведівки. Храм був збудований у XIX столітті. Виконаний у стилі неоготики.

За радянських часів будівля костелу використовувалась у господарських цілях. Нині перебуває в аварійному стані.

Садиба поміщиків Головинських у Стеблеві розташована на високому скелястому березі річки Бобровиця при впадінні її в Рось.

Головинські отримали у власність Стеблів у 1812 році від вищих його власників Воронецьких. Нові господарі сприяли промисловому розвитку містечка, побудувавши тут цукровий та винокурний заводи, а також велику сукняну фабрику.

У своєму маєтку Головинські розбили парк із альтанками та збудували палац із флігелями. В 1825 році Герман Головинський приймав тут польського поета Адама Міцкевича. Зберігся флігель, у якому жив поет. Решту садибних споруд, включаючи палац, було знищено за радянських часів.

Неподалік флігеля - "Скеля Міцкевича", з якої відкривається розкішна панорама Росі.

Чудовий неоготичний палац у стилі англійських середньовічних замків розташований біля ландшафтного парку, закладеного ще в XVIII-XIX століттях в Леськовому поміщиками Даховськими.

У 1912 році Тадеуш Даховський, який повернувся з Європи, вирішив перетворити родову садибу на кшталт англійських маєтків. У нинішньому вигляді палац відбудував польський архітектор Цехановський. Будівля вражає суворістю і водночас витонченістю архітектури. Центральним елементом композиції є квадратна вежа-донжон серед круглих і багатокутних зубчастих веж. Інтер'єри свого часу були багато прикрашені мальовничими полотнами та скульптурою.

Поруч знаходиться озеро, що розділяє парк, з "островом кохання".

Після української революції початку ХХ століття в садибі Даховських розмістився санаторій, потім вона перейшла у відання військових. Наразі комплекс Леськівського замку у власності Міністерства Оборони України, територія знаходиться під охороною, формально доступ туристів заборонено, проте можливі винятки.

Парк садиби Максимовичів, закладеної у XVIII столітті на Михайловій горі над Дніпром.

З 1845 року, після того як вийшов у відставку, тут протягом 30 років прожив видатний український вчений, фольклорист, перший ректор Київського університету Святого Володимира Михайло Максимович.

В гостях у Максимовича неодноразово бував Микола Гоголь. За легендою, тут письменник зібрав матеріал для повісті "Вій" (втім, повість написана в 1834 році - до того, як Максимович оселився у Прохорівці). У парку зростає сосна Гоголя.

У Прохорівці також бував Шевченко, написавши портрети господарів садиби. У 1859 році поета було заарештовано дорогою на Михайлову гору, і з того часу він не повертався в Україну. Зберігся дуб Шевченко, встановлено пам'ятний знак на березі річки, планується створення меморіального комплексу.

Зараз це територія санаторію "Жовтень" та будинки відпочинку "Прохорівка", вхід вільний.

Маєток у Будищі заклав наприкінці XVIII століття сенатор, герой другої Турецької війни Василь Енгельгардт. Головна резиденція родини Енгельгардтів знаходилася у Вільшані, а в Будищі поміщик облаштував собі літню дачу.

У 1828 році син сенатора Павло Енгельгардт збудував у маєтку одноповерховий цегляний садибний будинок. Приміщення було умебльовано дорогими речима й аксесуарами. Власник проводив тут переважно літні місяці.

Поруч із садибним будинком був розбитий парк із каскадом ставків та віковими дубами. За легендою, у дуплі одного з дубів ховав свої дитячі малюнки юний Тарас Шевченко, який у 1828-1829 роках служив у Енгельгардта козачком (хлопчиком на побігеньках). Цей дуб зберігся на території пейзажного парку, його називають Шевченковим.

За радянських часів у садибі Енгельгардта розмістили восьмирічну школу. Напередодні святкування 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка розпочалася реконструкція садиби, яка досі не завершена. Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" планує розмістити у відреставрованому будинку музейну експозицію.

Поки що відвідувачам доступний лише парк із віковими дубами, алеями, арками, лавами та фонтанами, що відтворюють атмосферу шевченківських часів.

Приватна садиба-музей "Райський куточок", або, як його ще називають, "Олексіївський парк" створено в українському ретро-стилі на присадибній ділянці черкащанина Олексія Черника.

Тут можна побачити міні-музей просто неба: від будинку-мазанки з дахом з очерету до старовинної гармати. Практично всі експонати музею діють.

Можна пройти через березову алею до берега дніпровської протоки, помилуватися міні водоспадом, посмажити барбекю на стилізованому під старовину мангалі.

Садиба родини Яхненків-Симиренків на Платоновому хуторі у Млієві заснована в середині ХІХ століття підприємцем Платоном Симиренком, сином багатого купця Федора Симиренка, який був родом із Городища.

В Млієві, на орендованих у графа Михайла Воронцова землях, Платон Симиренко збудував великий цукровий завод, проте пізніше підприємство було ліквідовано, його приміщення використовувалися військовими.

В кінці ХІХ століття землі Платонова хутора взяв в оренду у графині Балашової вчений-помолог (фруктолог) Левко Симиренко для створення найбільшого в дореволюційній росії розплідника, де були зібрані найцінніші сорти плодових та декоративних порід рослин. Тут вчений відкрив відомий сорт яблук Ренет Симиренка.

Його син Володимир Симиренко вже за радянської влади став першим директором Мліївської садово-городньої дослідної станції. Нині це Інститут помології імені Левка Симиренка. Пам'ятник садівникові встановлений перед головним корпусом інституту (1926 рік).

Серед старих садибних споруд зберігся невеликий одноповерховий будинок, збудований Платоном Симиренком у 1855 році – у ньому розміщується меморіальний музей родини Симиренків.

Від 1-го січня 1992 року Садиба-музей родини Симиренків стала відділом Черкаського обласного краєзнавчого музею.